Мене звати Марго Тимчина, мені 18 років. 18 найщасливіших років мого життя у рідномі місті - Маріуполі. До 24 лютого я жила у Центральному районі Маріуполя. Навчалась спочатку у 9-тій школі, потім у Технічному ліцеї. Життя було сповнене барв і щасливих моментів, але 24 лютого 2022 року обірвалися ниточки надій, мрій та сподівань.... 

 

 Чи подобався Вам Ваш район? Що у ньому було особливого? 



Так, мені подобався мій район. Я жила у центрі, тому все необхідне було близько. Дуже зручно було з транспортом, бо більшість маршрутів проходили через мій район. Також не так давно була побудована площа Свободи, та сама з птахами, думаю це і була основна особливість району. Звісно, я бачила деякі фото мого міста зараз, єдине що не змінилося і виглядає гарним - небо. 


Яким було місто до окупації?  


Я б сказала, що місто було дуже спокійним і мирним. Може там і не було будівель як у Європі, проте було море і, звісно, свій вайб. Гуляли всі в основному в парках. Площа Свободи і Драмтеатр були найпопулярнішими. Молодь часто там сиділа просто на траві компаніями. Також було багато скейтерів, ролерів, велосипедистів, бо на тих площах було достатньо місця і для них. Особливо ми з друзями любили сидіти на площах, могли піти на море, або в якісь інші парки, як Приморський і Гурова. З однією подругою я взагалі гуляла десь на річці, бо чому б і ні. 





Чи пам`ятаєте Ви останній вечір перед 24 лютого? Яким було тоді місто? Яка була погода? Як поводилися люди? Чи було щось для Вас пам`ятне в цей день? 

23 лютого був звичайний день. Я не пам‘ятаю нічого про погоду якщо честно, та і люди були як завжди. До того ж, я в цей день зробила другу вакцину від ковіду, потім ввечері як завжди робила домашнє завдання, пам‘ятаю, що нам відмінили того вечора заняття на танцях, бо багато дівчат захворіли. Це був звичаний день, звичайний вечір, який не віщував нічого зловісного. 

 

У тебе був улюблений пам`ятник, бібліотека, меморіал, статуя тощо, що нагадувало б тобі про історію України? Якщо так, то що це було і чому улюблене? 


Якщо честно, ні. Мене ніколи не цікавила історія, не тому що не люблю її, просто якось вона ніколи не запам‘ятовувалась у моїй голові, не моє. Мені здається я на уроках української літератури дізналась більше, ніж на історії. Тому українська історія була для мене більш у старих будівлях міста та музеях. А українська культура взагалі на танцях. Ми вивчали різні стилі, народний стиль перш за все. Це стиль танцю, костюми завжди нагадували звідки я і хто я. 




 

 Де був найкращий вид міста? Найкраща точка для фото, яке б репрезентувало Маріуполь, як вашу гордість? 


О, ну я думаю всі бачили Драмтеатр, в основному саме він на багатьох фото Маріуполя. З недавніх пір популярною стала площа Свободи, на мій погляд то найкращий варіант, бо вона така велика, та завжди було багато людей, тому дійсно було відчуття свободи і миру. Також не так давно був збудований гарний пірс на морі, якщо б його закінчили, я думаю то був би теж символ міста, бо все ж таки Маріуполь - то місто у моря. До речі, гарний вид відкривався на оглядовому майданчику, на шляху до моря. Він був значно вище рівня моря, тому можна було дивитися звисока. 

  


Що думали Ваші друзі про це місто? Чи ділилися вони думками про своє майбутнє у ньому? 


Сумно казати це, але багато хто все ж таки хотіли поїхати з Маріуполя кудись типу Києва, і я в тому числі. Хоча останній рік місто дуже змінилося в кращий бік, тому я думала, що якщо не поступлю в Київ, Одесу чи Харків, залишитись вдома - не такий і поганий варіант ( роки 4 тому я так ще не думала). Зараз авжеж всі жалкують, що не цінували своє місто і дуже сумують за ним. Првильно кажуть, що люди не цінують, поки не втратять. 



 Яке державне свято маріупольці любили найбільше? 


Мені здається наймаштабнішим був День Незалежності України і День Міста. Усі люди збиралися біля Драмтеатру, де проводилися паради, концерти і щось типу ярмарків з їжею у маленьких крамничках. Були також фотозони та інші прикраси. Атмосфера була весела і домашня. 





Чи ходили Ви на концерти? Якщо так, то  до яких співаків Ви переважно ходили на концерти? 


На концерти саме співацькі я не ходила. Просто тому що більш полюбляю рок, а в основному були концерти більш попсової музики. Мої батьки якось ходили на концерт Океану Ельзи, їм дуже сподобалось. А так, я завжди була на концертах та фестивалях танців, співали там теж не так рідко. До того ж концерти були і на вулиці, і паради влаштовувались у центрі міста, і іноді ми танцювали і під чийсь спів. Мені цього вистачало, не дуже люблю коли багато людей і дуже шумно. 

 

Які були плани та мрії маріупольців у розбудові міста? ( можливо друзі ділилися з Вами мріями про якийсь новий кінотеатр, центр розваг чи Басейний комплекс?) 

  

Охх, я точно не пам’ятаю, але проект на місто був великий і класний, як мені розказувала мама, бо я новини не дуже читаю (як історію). Пам’ятаю хотіли зробити аквапарк великий. Також хотіли огородити берег моря, тобто пляж, від залізничної колії, це було дійсно гарно. Ну і як я говорила, я думаю доробили б пірс і саме місто стало б більш курортним, як Одеса. 

  

 

 Як святкували день міста? Якісь патріотичні заходи були? 


Були концерти саме українських співаків. Також патріотичні прикраси, прапори. Деякі люди вдягали вишиванки. Хоча для цього у нас було свято Вишиванки, ось там всі одягали їх і також був великий парад у народних костюмах. 

  



 

Чи виникало у Вас коли-небудь бажання покинути місто? Якщо так, то чому? Які недоліки Ви бачили у містобудуванні Маріуполя? 


Багато мододі хотіли покинути місто просто тому що у тому самому Києві більше магазинів, воно само більш велике, круті університети і т.д. Тобто були міста з більшими можливостями. Також мінусом міста було брудне повітря через заводи, хоча маріпольці звикли до цього. А так, доволі затишне місто, не бачу більш особливих мінусів. 

 

Що було гордістю міста, на вашу думку? 

  

Звісно, в першу чергу море, там і пірс. Далі мабуть Драмтеатр та історична будівля “Вежа”. Нова площа Свободи з 25 птахами і великим фонтаном. Також у нас було декілька великих дуже красивих муралів у центрі. Ще багато пам‘ятників, як корабель наприклад, але про це я мало знаю. 

 


Можете згадати свій найщасливіший день, який пов`язаний з Вашим містом? 


Я завжди жила в Маріуполі тому всі найкращі моменти пережила тут. Наприклад, пам’ятаю день, коли ми компанією друзів тусили в Екстрім-парку, то було дуже весело. Також кожен день народження ми святкувпли у нашому улюбленому Lazy кафе. Пам’ятаю свій останній звітний концерт у Драмтеатрі, він був найкращим. Ще мали класну традицію з моєю подругою - першого січня ходити на пірс. Маріуполь був мрією. 




Уявіть, що закінчилась війна нашою перемогою, і Ви маєте змогу повернутись у відбудований Маріуполь - місто мрії. Що б Ви зробили спершу? 


Звісно, я б пішла гуляти з друзями біля Драмтеатру, або на море, а потім сходили б у наше улюблене кафе, це те, за чим я сумую більш за все. Ідеально було вивчитись, мати  роботу онлайн і жити в новому Маріуполі, який мав стати типу курортного міста, мати квартиру приблизно там, де і мали, у центрі. Спокійно працювати і жити, влітку ходити на море, взимку на каток у центрі, ходити в кіно в Савону (також там часто проводили прикольні виставки для дітей), їздити в Портсіті на шопінг, стабільність.  Вважаю, що вищу освіту  краще все ж таки отримати а іншому місті бо в Маріуполі немає  деяких спеціальностей. Абе було багато гуртків для саморозвитку, як танці, малювання, музика, спорт, бородьба, можна було знайти що завгодно. 


Я б просто жила там, цінувала його,як ніколи раніше, дихала б ним, оспівувала б його в піснях, гуляла вечорами, не залишаючи його ні на мить. Рідний мій Маріуполь.